Розглянуто питання взаємодії бактеріофагів і бактеріальних клітин у біоплівці та можливості регулювання росту біоплівки за участі бактеріофагів. Необхідність вирішення даної проблеми виникає через значне поширення стійкості клінічних ізолятів бактерій до антибіотиків, що визначає зниження ефективності антибіотичної терапії в цілому. У сучасній клінічній практиці виявлено зростання кількості захворювань, зумовлених розвитком біоплівки, у складі якої бактерії одержують додаткові переваги, у тому числі і підвищення резистентності до дії антибіотиків. Показано особливості фагової інфекції по відношенню до вільних клітин бактерій та до клітин у складі мікроколоній у біоплівці. Представлені дані розкривають можливості бактеріофагів у боротьбі з бактеріальними біоплівками, що складаються з умовно-патогенних бактерій; наведено дані про механізм взаємодії фагів з клітинами бактерій у біоплівці та можливості руйнування фаговими ферментами міжклітинного матриксу.

Использование показателей содержания ДНК в ядрах опухолевых клеток и митотического индекса как независимых факторов для определения степени злокачественности эпителиальных опухолей толстой кишки не правомерно. Среди эпителиальных опухолей толстой кишки выделяют опухоли, имеющие противоположные векторы формирования клеточного спектра. Первый характеризуется снижением митотической активности, а второй - ее увеличением на фоне роста содержания ДНК в клетках. Среди эпителиальных опухолей толстой кишки выделяют те, в которых нарастание среднего содержания ДНК в ядрах клеток происходит за счет высокой пролиферативной активности (большая доля клеток, в которых происходит синтез ДНК), и те, в которых этот показатель обусловлен большей долей в спектре полиплоидных клеток.

Розглянуто питання сучасного стану виробництва та використання лікувально-профілактичних препаратів бактеріофагів як антибактеріальних засобів. Необхідність розгляду даних питань виникає через значне поширення стійкості клінічних ізолятів бактерій до антибіотиків, що призводить до зниження ефективності антибіотичної терапії в цілому. Оглянуто питання про історичні аспекти виробництва і використання препаратів бактеріофагів, проаналізовано відомості про механізм взаємодії, ефективність застосування фагових препаратів та існуючі проблеми у лікуванні фагами уражень, викликаних плівкоутворюючими штамами бактерій. Представлені дані розкривають можливість використання лікувальних препаратів бактеріофагів як перспективних препаратів для практичної охорони здоров'я.

Определение свойств и тонких механизмов патогенеза является непосредственным условием повышения эффективности борьбы с раком, в том числе толстой кишки. С целью оценить гетерогенность клеточного состава аденокарцином толстой кишки по удельному содержанию ДНК в ядрах клеток на материале 141 биопсий или взятом в ходе оперативного вмешательства провели исследование с помощью гистологических, гистохимических, морфо- и денсиометрического, математических методов. Установлено, что в аденокарциномах толстой кишки по мере роста степени дедифференцировки (G) происходит увеличение относительной доли клеток с ядрами, которые наиболее соответствуют функционально активным, и наоборот. Это свидетельствует, что клеточная гетерогенность аденокарцином толстой кишки является не линейной, а функцией, приближающейся к параболической.

Проведені дослідження 88 аденокарцином і доброякісних новоутворень товстої кишки продемонстрували, що ці пухлини мають широкий спектр частоти експресії Bcl-2 та p53, причому їхній рівень відрізняється і змінюється залежно від G та вмісту ДНК в ядрах клітин. Збільшення кількості ДНК в ядрах пухлинних клітин супроводжується підвищенням рівня кореляції з експресією Bcl-2 та p53. Наявність експресії Bcl-2 призводить до більш значного, ніж p53, підвищення вмісту ДНК в ядрах клітин аденокарцином товстої кишки. Визначення експресії Bcl-2 та p53 як самостійної ознаки аденокарциноми товстої кишки є малоінформативним, однак значущим - як складової багатофакторної оцінки стану ядер клітин пухлини, пов'язаного, відповідно, з їхнім проліферативним потенціалом.

Гістологічне дослідження, включно з гісто- та імуногістохімією, надає колосальну кількість даних про стан пухлини колоректального раку (КРР). Вони відображають як гістологічний тип та рівень дедиференціювання пухлини, так і основні її злоякісні властивості - необмежений ріст та інвазію/метастазування, дозволяють визначити патогенетичні шляхи її розвитку, які вже розглядаються як фактори прогнозу. Але до сьогодні біомаркери, крім тих, що стосуються таргетної терапії, не знайшли широкого застосування у клінічній практиці. Це не свідчить про відсутність актуальності або відтворюваності методів, а пов'язане з деякими організаційними проблемами, та, на нашу думку, з відсутністю простих адаптованих способів оцінки тих чи інших ознак в гетерогенній клітинній системі, якою є КРР. Визначення шляхом багатофакторного аналізу системи високоінформативних критеріїв прогнозу, типових фенотипічних профілів пухлин надасть дієвий інструмент для підвищення ефективності лікування КРР. З урахуванням того, що багатофакторна оцінка стану пухлини є вельми трудомісткою, необхідною умовою її широкого впровадження у повсякденну клінічну практику є розробка алгоритмів та способів її проведення, у тому числі й автоматизованих.

Досліджено аспекти взаємодії бактеріофагів з біоплівками та розроблено методи знищення бактеріальних біоплівок за допомогою бактеріофагів у медицині. Вперше отримано кількісні параметри приросту біоплівок S. aureus та їх зміни за умов фагового впливу. Показано, що максимальний супресивний ефект на ріст біоплівок при застосуванні лікувальних препаратів бактеріофагів проявлявся при внесенні на добову (для препарату "Піобактеріофаг полівалентний") та двохдобову біоплівку (для препаратів "Бактеріофаг стафілококовий рідкий" та "Інтесті-бактеріофаг рідкий"). Встановлено співвідношення компонентів екзополімерного матриксу біоплівок золотистого стафілококу та вперше показано залежність між хімічним складом матриксу та чутливістю біоплівок до фагів. Вперше розроблено ефективну схему корекційного впливу фагових препаратів у поєднанні з пробіотичним препаратом "Вагілак" на дисбіоз піхви білих лабораторних мишей, викликаний інтравагінальним введенням біоплівкоутворюючого та небіоплівкоутворюючого штамів S. aureus.